Не пройшло і півроку, як у Верховній Раді нарешті створили тимчасову слідчу комісію по розслідуванню порушень закону під час парламентських виборів у жовтні минулого року, через які у п’яти виборчих округах результати голосування так і не були встановлені, а близько мільйона виборців залишились без представництва в парламенті. Як і слід було очікувати, в комісію включили і Володимира Олійника, черкаського нардепа від Партії регіонів, який грозився жорстко покарати усіх фальсифікаторів. Однак комісія так і не запрацювала, бо, як виявилось, нікому вже не цікаво дошукуватись причин зриву виборів, і тим більше, прискорювати процес призначення перевиборів.
Мотиви Партії регіонів у цьому контексті цілком зрозумілі: у цих так званих проблемних округах вона із тріском програла, при чому мандати мали отримати найзапекліші опозиціонери, яких у Верховній Раді сьогодні явно не вистачає. Чого варті лише переможці по двох черкаських округах - депутат Черкаської міської ради Микола Булатецький та координатор Ради опози-ційних сил області Леонід Даценко. За два роки тотальної «донецької» окупації та інформаційної блокади їм вдалося згуртувати всі опозиційні сили області у настільки потужний кулак, що Черкащина своїми дієвими протестами проти свавілля режиму гримить на всю Україну, а влада нерідко мусить поступатись. Тому регіонали разом із великим «правдолюбом» Олійником організовано саботують роботу комісії.
Однак не видно великого ентузіазму у розс-лідуванні виборчих порушень і в опозиційних депутатів парламенту. Всі вони чомусь сором’язливо мовчать про те, що до питання призначення виборів у «вкрадених» округах треба негайно повертатись. Жорстко ставлять вимогу щодо виборів у столиці, блокують трибуну, ведуть різкі перепалки із владою. А про те, що в їхніх лавах не вистачає законних п’яти багнетів, якось ніби й забули. Можливо, саме тому і забули, що багнети ті занадто гострі…
Навіть завжди виважено-дипломатична позиція Євросоюзу у цій ситуації виглядає більш конкретною і рішучою. Європарламент поставив Україні завдання вирішити питання про проведення чесних, демократичних і прозорих виборів у вказаних округах до травня цього року, тож Верховна Рада змушена призначити їх дату не пізніше квітня.
Тим часом у самих округах наростає невдоволення: виборці вимагають повернути їм право мати у Верховній Раді свого депутата. Наприклад, у 197 виборчому окрузі, де переміг Даценко, громадські приймальні невизнаного ЦВК депутата просто завалені зверненнями громадян із цього приводу. Люди пишуть листи, приходять на прийом, телефонують із одним запитанням: коли? Спочатку їм відповідали, що імовірна дата буде у березні 2013 року. Минув березень, і в засобах масової інформації з’явилось 2 червня як імовірний день відновлення виборчої справедливості. Однак сьогодні вже зрозуміло, що перевибори відтягують десь на літо. І це також не остаточний прогноз…
Можливо, обурення людей було б не таким сильним, якби вони побачили хоча б намагання покарати винних у фальсифікаціях. Однак, як ми зазначили на початку, тимчасова слідча комісія у парламенті стартувала пізно і неохоче, а правоохоронці без «нагайки» у вигляді депутатів нічого не збираються робити. Самі ж Булатецький і Даценко у спробах добитись справедливості у судах та прокуратурі вже пішли по другому колу.
Нагадаємо, що, пройшовши усі рівні українських судових інстанцій, Даценко і Булатецький подали позови до Європейського суду із прав людини, слухання по яких заплановано на травень цього року. І це – єдиний хоч якийсь прогрес. Усі скарги, заяви про злочин та підбірки документів, передані до вітчизняних правоохоронців, завершуються отриманням чергової безглуздої відписки: не бачили,не знаємо, матеріали передані до іншого відомства…
Яскравою ілюстрацією цього маразму стала остання відповідь Леоніду Даценку із Центрвиборчкому. Він попросив дати йому можливість ознайомитись із зданими в ЦВК протоколами із тих 18 виборчих дільниць його округу, результати по яких були спотворені на сайті Центральної виборчої комісії на користь Богдана Губського. Маючи на руках копії протоколів із мокрими печатками із усіх 146 виборчих дільниць, Даценкові було б просто зробити висновок, як саме і ким фальшувався результат голосування. Якщо протоколи ідентичні з тими, що він має на руках, то головні фальсифікатори - члени окружної виборчої комісії. Якщо ні – то не важко знайти тих, хто переписав протоколи ДВК і поставив на них печатку. Однак ЦВК дала відповідь, що усю виборчу документацію по цьому округу вилучило слідче управління МВС. А міліції, як бачимо, не має часу займатись розслідуванням виборчих злочинів. Точніше, вона має вказівку із високих владних кабінетів «кришувати» фальсифікаторів, адже їх послуги мають знадобитися в майбутньому… Принаймні надіємось, що вилучену документацію вона збереже, а там, дивись, зміняться часи, і виникне політичний ентузіазм таки знайти і покарати винних.
Однак жителі округу не раз заявляли, що чекати перевиборів безкінечно не збираються. Сьогодні вони активно мітингують у Каневі, де знаходилась ОВК, їздять на акції протесту у Черкаси. Але обіцяють згадати і про столичні владні установи, і про стратегічну Канівську ГЕС, блокування яких може допомогти і владі, і опозиції нарешті визначитись із долею «проблемних» виборців, що обирають «неправильних» депутатів…
Тетяна Воронцова
