Де вона, обіцяна нашою державою, щомісячна 30% надбавка до пенсій?
Доки уряд браво звітує про постійне підвищення пенсій, зарплат і соціальних стандартів, а Верховна Рада, як фокусник із капелюха, дістає 6,15 мільярдів гривень на виплату «вітіної тисячі» та ще 18,2 мільярдів – на виконання соціальних ініціатив, українські пенсіонери сповна відчули на власній шкірі «покращення життя вже сьогодні». Близько 50 тисяч дітей війни на Черкащині не можуть отримати відсуджені у держави гроші – а це 22,5 млн. гривень. Більше того, якщо вони не отримали цих грошей вчасно, можуть взагалі їх ніколи не побачити.
- Виплати дітям війни за судовими рішеннями відбуваються за кошти Державного бюджету. Проте коштів для таких виплат немає ще з вересня минулого року хоча самі нарахування проводяться, - пояснює начальник Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області Володимир Багрійчук.
Дуже важко або зовсім не можливо українському пенсіонеру на ті кошти, що виділяє їм держава за трудове життя щомісяця, прохарчуватися самому, сплатити за комунальні послуги, не говорячи вже про те, що треба щось одягнути…
Але навіть у цій ситуації не всі готові звертатись до суду. Із 25 тис. дітей війни у місті Черкаси подали до суду протягом останнього часу 3,5 тис. осіб. Лише окремим з цих літніх людей – як правило тим, у кого ситуація вже вкрай критична, - стає духу стукати й у інші двері.
Депутат обласної ради Світлана Трофімова вже неодноразово писала запити і до Пенсійного фонду, і до прокуратури, і до губернатора, і до Президента. Поки що відповідає переважно ГУ ПФУ та прокуратура області.
- На жаль, багато людей в Черкасах та взагалі в Україні, які постраждали від державних обіцянок. …Зневірені діти війни звертаються до мене і найчастіше з проханням допомоги в отриманні цієї 30% надбавки - говорить Світлана Владиславівна. – На всі ці соціальні проблеми держава просто закриває очі, мотивуючи це відсутністю коштів у бюджеті.
За останні 2 роки харчі та комунальні послуги подорожчали майже вдвічі, а декларовані підвищення пенсій та зарплат за ними просто не встигають. Дивно, що при цьому у держави знаходяться кошти і «правильні» пояснення для будівництва гелікоптерних майданчиків, оренди літаків і додаткового розкішного робочого кабінету для президента. Окремої уваги заслуговують пільги народних депутатів. Тільки 3,171 млн гривень на рік іде на всілякі «дрібниці» на зразок канцприладдя і компенсації нардепам за друк «авторських матеріалів». І тільки відмовившись від 11 пільг, нардепи заощадили 55 млн гривень! Хоч реально пільги не скасовані, а тільки призупинені. Тим часом, депутати-прогульщики, замість нести покарання, продовжують отримувати зарплату – а це 5 млн гривень на рік на вітер.
Чому німецький канцлер може літати у скромному літаку, британський прем’єр – вирушати на відпочинок з дружиною бюджетними авіалініями, а лондонський мер – приїжджати на роботу на велосипеді? Адже і президента, і депутатів Верховної Ради ми, народ України, найняли на роботу! Із цієї ситуації є лише один вихід – слід боротися за свої права. Можливо, я зробила ще не дуже багато для того, щоб виправити ситуацію, і масштаб боротьби поки що не значний, але готова продовжувати боротися.
